БАКТЕРІОНОСІЙСТВО (носійство бактерій — збудників інфекції) — варіант інфекції, що характеризується знаходженням збудника (бактерій) в організмі людини, його виділенням у зовнішнє середовище, але відсутністю клінічних проявів, притаманних цій інфекції. Б. спостерігається як після перенесеного захворювання, напр. на черевний тиф, так і у здорових людей, які мали контакт із хворими, напр. на скарлатину, дифтерію та інші інфекції. Бактеріоносії виділяють у зовнішнє середовище меншу кількість збудників порівняно із хворими з клінічно вираженою інфекцією, однак вони становлять небезпеку з точки зору джерел розповсюдження інфекції. Носійство збудників, у т.ч. Б., зумовлене генетично детермінованою неповноцінністю імунокомпетентної системи і зазвичай розвивається безпосередньо після перенесеної інфекційної хвороби. Однак можливе формування носійства внаслідок проникнення збудника в організм людини, несприятливої до нього. У цьому разі носійство короткочасне, у зв’язку з чим його називають транзиторним. Розрізняють три категорії Б.: 1) гостре, що характеризується виділенням збудника інфекції після перенесеної інфекції протягом не більше 3 міс (має епідеміологічне значення при дифтерії, менінгококовій інфекції, скарлатині); 2) хронічне, що характеризується виділенням збудника інфекції протягом 3 міс і більше (спостерігається при тифопаратифозних захворюваннях); 3) транзиторне, тобто короткочасне, найчастіше однократне (може спостерігатися щодо збудників холери, дизентерії, менінгококової інфекції). Небезпека Б. залежить від санітарно-побутової ситуації, санітарної культури носіїв та характеру їх праці. Носії збудників черевного тифу, паратифу В, сальмонельозу, дизентерії особливо небезпечні, якщо належать до декретованої групи населення (працівники підприємств громадського харчування, торговельної мережі, дитячих закладів та ін.).
Общая эпидемиология / Под ред. Л.Н. Осипова. — Л., 1990.